Хто такі квадробери
Квадробери – це і є ті самі представники субкультури. Вони створюють яскраві образи тварин, використовуючи для цього костюми, маски, вуха, хвости, рукавички та інші аксесуари. Як правило, квадробінгом захоплюються діти та підлітки, однак і дорослі теж іноді не проти розважитися. Квадробери зазвичай збираються групами, влаштовуючи ігри або змагання між собою, виконуючи певні акробатичні елементи та трюки.
Історія виникнення квадробінгу
Усе почалося з японського спринтера на ім’я Кенічі Іто, якого і вважають основоположником квадробіки. Коли спортсмен був ще маленьким, його дражнили «мавпою» через незвичайну зовнішність. Але хлопець не розгубився і вирішив перетворити свою особливість на вагому перевагу.
Кенічі Іто почав спостерігати за поведінкою мавп, переймаючи їхню особливість рухів. Через деякий час він створив абсолютно унікальну техніку пересування на чотирьох кінцівках. І вже у 2008 році японцеві вдалося офіційно заявити про своє незвичайне захоплення. Він потрапив до Книги рекордів Гіннеса, подолавши стометрову дистанцію на чотирьох кінцівках за всього лише 18,58 секунд. Відтоді багато співгромадян теж почали практикувати квадробінг, намагаючись перевершити Кенічі Іто. Після чого це захоплення почало стрімко набирати популярність в інших містах і країнах, дісталося і до України.
Сьогодні квадробіка – це справжній тренд, якого дотримуються багато дітей і підлітків.
Чи варто хвилюватися батькам, якщо дитина захоплюється квадробікою
Попри те, що квадробіка здається досить нешкідливим захопленням, багато батьків стурбовані поведінкою своїх дітей. Але чи варто хвилюватися через це або краще просто дати можливість дитині перерости це хобі?
Як батькам реагувати на те, що їхня дитина – квадробер?
Якщо на розповіді дитини про займання квадробікою чи прохання придбати маску батьки відреагують бурхливо негативно, насварять, стануть погрожувати покаранням, то це навряд чи зупинить інтерес до квадробіки, однак може призвести до того, що дитина почне приховувати своє захоплення, уникаючи цієї теми з батьками.
Першочерговою задачею має бути збереження довірливих стосунків з дитиною, тож варто намагатися зберігати спокій та вести комунікацію в спокійному тоні, навіть якщо батьки ставляться до такого хобі підозріло чи негативно.
До того ж варто враховувати, що не рідко діти вкладають інше уявлення в поняття квадробіки, ніж дорослі. «Що означає для тебе квадробіка? Чим тобі це подобається? Чому тобі хотілось би займатись саме цим?» – ці питання можуть допомогти порозумітися різним поколінням.
Чи можуть якісь соціальні проблеми вплинути на те, що дитина
почала так себе самовиражати?
Сама по собі квадробіка – це про наслідування рухів тварин, про спорт, гру,
розвагу. Однак із популяризацією цього заняття дійсно почала формуватися
певна субкультура, де дитина може проявляти себе певним чином.
Для багатьох дітей захоплення квадробікою пов’язане із цікавістю до чогось нового, з бажанням слідувати трендам та моді. Однак для когось прагнення займатися квадробікою може бути наслідком бажання бути в групі, стати «своїм» серед компанії, приводом завести нові знайомства, відчути себе особливим, таким, що відрізняється від інших.
Як і інші субкультури, квадробіка може приваблювати дітей, які мають певні труднощі в спілкуванні з однолітками чи не отримують достатньої підтримки в сім’ї, однак це зовсім не означає, що всі діти, які займаються квадробікою мають якісь проблеми.
Чи варто відмовляти дитину займатися квадробікою?
Певно найважливішим у випадку захоплення дитини квадробікою, буде проговорити правила безпечної поведінки аби це заняття не наражало на небезпеку саму дитину чи оточуючих.
Зокрема важливо наголосити, що інші діти чи дорослі, особливо ті, які не залучені у квадробіку, можуть негативно ставитись до цього чи просто не мати бажання комунікувати, тож без не варто торкатись чи взаємодіяти в образах з іншими людьми без їхньої на це згоди.
Також було б добре повторити правила поведінки на дорозі, проговорити які місця підходять, а які не підходять для квадробіки, обговорити яка поведінка є неприйнятною.
Батьки не зобов’язані розділяти всі захоплення дитини, але й засуджувати чи забороняти, якщо це не несе шкоди, немає потреби.
Як може вплинути таке захоплення на дитячу психіку?
Квадробіка, в контексті спорту чи гри, де діти наслідують поведінку тварин, не є психічним порушенням чи девіацією.
Майже в усіх народів світу є ігри, які передбачають тимчасове перевтілення в образ тварини чи міфічної істоти. Зокрема й на території України були поширені обряди, які передбачали перевдягання в різні образи (Коляда, Меланка, Купала).
Багато сучасних дорослих людей в дитинстві теж грали в ігри, де уявляли себе лисичкою, русалкою, феєю чи іншим персонажем. Нещодавно серед дітей та молоді були популярні образи персонажів з коміксів: Супермен, Дедпул, Людина-павук тощо. В багатьох країнах є спільноти дорослих, які займають косплеєм – створюють образ та відтворюють поведінку відомих персонажів, діячів, літературних чи кіногероїв.
Тож доки мова йде про тимчасове перевтілення в образ, яке не впливає на інші сфери життя та не шкодить здоров’ю, про негативний вплив на психіку говорити зарано.
В яких випадках варто звернутися до психолога?
Людина може потребувати психологічної підтримки чи психотерапевтичної допомоги, коли все її життя починає обертатися виключно навколо одного заняття чи об’єкту, а неможливість виконувати цю діяльність призводить до підвищення тривоги чи агресії.
Якщо ми говоримо про квадробіку, то це, наприклад, ситуації, коли дитина починає пропускати заняття в школі, не відвідує гуртки чи відмовляється від звичних справ аби зайнятися квадробікою.
Також тривожним дзвіночком є неможливість вийти з образу, постійне перебування в стані персонажу, втрата відчуття реальності. Будь-які нав’язливі думки чи дії, деперсоналізація, дереалізація є приводом звернутися до спеціаліста.
